Версія для людей з вадами зору

Виробничі отрути. Частина 2 – Регламентація та стандартизація виробничих отрут

Рубрика «Здорові та безпечні умови праці» (гігієна праці)

У сучасних умовах виробничі отрути зустрічаються практично в усіх галузях промисловості і сільськогосподарського виробництва, тому знання про їх небезпеку актуальні для багатьох працівників. Тему роз’яснює головний державний інспектор відділу з питань гігієни праці Управління Держпраці у Рівненській області Тетяна Ткачук

ГІГІЄНІЧНА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ І СТАНДАРТИЗАЦІЯ ВИРОБНИЧИХ ОТРУТ

Основним принципом токсикологічного обмеження вмісту шкідливих речовин в об’єктах навколишнього середовища є принцип пороговості, який означає, що несприятливий вплив токсичного агента починається з певного рівня дії. До цього рівня хімічна речовина не викликає змін, що виходять за межі фізіологічної норми. Концепція пороговості прийнята для більшості типів біологічних ефектів хімічних сполук, однак для бластомогенного, мутагенного ефектів і променевих ушкоджень це положення залишається спірним.

Другим важливим принципом гігієнічного нормування, прийнятим у нашій країні, є принцип пріоритетності медичних показників. Суть його полягає у тому, що гігієнічні нормативи повинні встановлюватись, виходячи не з технічної досяжності або економічних міркувань, а з медико-біологічних показників.

Токсикологічні дослідження повинні плануватись і проводитись на основі комплексного підходу — поряд із загальною токсичністю слід вивчати і можливі інші біологічні ефекти (мута- і канцерогенний, ембріо- і гонадотоксичний, алергенний тощо); токсикологічні дослідження проводяться паралельно з виробничо-гігієнічними.

Як офіційний гігієнічний норматив для повітря робочої зони у нашій країні прийняті ГДК. Встановленню ГДК, як правило, передує визначення ОБРД. ОБРД шкідливих речовин у повітрі робочої зони встановлюють на 2 роки. Далі ОБРД замінюють на ГДК або перезатверджують на новий термін (якщо речовина використовується обмежено і повний токсикологічний експеримент не виправданий). ОБРД є юридичною основою для здійснення поточного державного санітарного контролю повітряного середовища на лабораторних і напівзаводських установках з кількістю працюючих, що не перевищує 100. Для встановлення ОБРД, як і для встановлення ГДК, слід мати достатньо чутливий метод визначення речовини у повітрі робочої зони.

В міру накопичення нових даних про токсичність регламентованих шкідливих речовин їхні ГДК переглядаються. Так, ГДК бензолу змінювалась чотири рази (з 200 мг/м3 до 100, 50, 20 і 5 мг/м3), аніліну – три рази (з 10 мг/м3 до 5,3 і 0,01 мг/м3).

Гігієнічне нормування нової синтезованої хімічної речовини здійснюється у три етапи. На етапі лабораторного синтезу, дослідного і напівзаводського випробування проводиться попередня токсикологічна оцінка нової сполуки з встановленням ОБРД. Проектування багатотонажного виробництва і широке впровадження речовин у народне господарство потребує повної токсикологічної оцінки — визначення ГДК за повною схемою досліджень на лабораторних тваринах. Корекція ГДК на основі натурних (клініко-статистичних) досліджень проводиться протягом перших трьох років функціонування промислового підприємства, а при вивченні віддалених наслідків дії виробничих отрут — і в більш пізні строки.

При попередній токсикологічній оцінці нової хімічної сполуки основна задача експериментатора полягає у визначенні орієнтовної величини ГДК (ОБРД). З цією метою використовують розрахункові і експресні методи, основані на кореляційній залежності, що встановлена між значеннями гігієнічних нормативів і різними фізико-хімічними і біологічними параметрами.

Клініко-статистичні дослідження передбачають вивчення залежності між станом здоров’я працюючих та санітарно-гігієнічними умовами їх праці. Зокрема, систематично контролюють вміст у повітрі робочої зони речовини, для якої в експерименті встановлена ГДК. Одночасно визначають захворюваність з тимчасовою втратою працездатності і здійснюють періодичні медичні огляди. Результати можуть підтвердити надійність встановленої ГДК або бути підставою для її зниження.

Тепер, крім встановлення ГДК токсичних речовин у повітрі робочої зони визначають біологічні граничнодопустимі концентрації (БГДК) – нормативи, які обмежують вміст виробничих отрут або їх метаболітів у вдихуваному повітрі, сечі, крові. Необхідність встановлення БГДК зумовлена тим, що вміст шкідливої речовини у повітрі і біосередовищах не завжди вдається корелювати. Підвищене накопичення отрут в організмі спричинює надходження їх одночасно кількома шляхами (через органи дихання і шкіру), фізична робота, яка виконується за умов нагрівного клімату. Крім того, реакція організму на дію токсичної речовини залежить від статі, віку, перенесених захворювань, шкідливих звичок. БГДК встановлена для свинцю, миш’яку, сірковуглецю, трихлоретилену, тетрахлоретилену, аніліну, динітро-, ортокрезолу та інших виробничих отрут. Із введенням БГДК заходи профілактики несприятливої дії хімічних речовин можуть бути диференційовані й індивідуалізовані.

Гігієнічна стандартизація передбачає обмеження вмісту особливо токсичних і небезпечних летких домішок у джерелах їх виділення (окремих хімічних сполуках, сумішах, технічних рідинах, складних хімічних продуктах), а також регламентацію створюваних рецептур і технологічних процесів. Прикладом гігієнічної стандартизації може бути обмеження вмісту миш’яку у сірчаній кислоті, ароматичних вуглеводнів у бензинах, алілового спирту в органічних розчинниках, альдегідів, метилового спирту і фуролу у деревному спирті тощо.

 

image_pdfimage_print
Поділитися...